Український ринок соняшникової олії опинився під подвійним тиском – системні обстріли промислових потужностей та суттєве скорочення врожаю змінили правила гри. Попри достатні запаси для внутрішнього споживання, ціни на полицях магазинів продовжують рух угору.
Сьогоднішня реальність аграрного сектору виглядає тривожно: майже третина профільних підприємств призупинила роботу. Деякі заводи пошкоджені ворожими ракетами, інші були змушені повністю згорнути виробництво через ризики для інфраструктури. Це спровокувало ланцюгову реакцію, яка безпосередньо вдарила по вартості кінцевого продукту.
Ресурсний дефіцит та окупація територій
Головною причиною цінових коливань експерти називають критичне зменшення сировинної бази. Якщо до початку великої війни українські поля давали близько 16 млн тонн насіння соняшнику, то цьогорічний результат зупинився на позначці у 10 млн тонн. Минулого року ситуація була трохи кращою – 11 млн тонн.
Таке падіння виробництва зумовлено об’єктивними факторами:
- масштабне скорочення посівних площ через бойові дії;
- тимчасова окупація південних регіонів, які традиційно були ключовими для вирощування цієї культури;
- цілеспрямоване нищення логістичних вузлів.
Керівниця аналітичного відділу УКАБ Світлана Литвин зазначає, що за нинішніх умов обсяги виробництва олії впадуть до 4 млн тонн, тоді як довоєнний рівень сягав 5 – 6 млн тонн.
«Зростання цін на соняшникову олію передусім обумовлено меншим врожаєм насіння соняшника, однак ситуацію ускладнюють ворожі обстріли інфраструктури та скорочення експорту», – наголошує експертка.
Для пересічного українця є й заспокійлива новина – голоду не буде. Внутрішня потреба країни становить лише 400 – 500 тисяч тонн, тож виробленого обсягу з лишком вистачить для забезпечення продовольчої безпеки. Втім, головний удар припадає на економіку: держава втрачає величезну частку експортного потенціалу та валютних надходжень.
Світові тренди та альтернативні рішення
Україна намагається маневрувати, розвиваючи переробку інших олійних культур. Очікується, що цього року вдасться виробити по 500 тисяч тонн соєвої та ріпакової олії. Сумарний мільйон тонн альтернативного продукту – це важливий крок, але він поки не здатен компенсувати втрати у сегменті соняшнику.
Важливо розуміти, що на вартість пляшки олії впливає не лише ситуація всередині країни. Світовий ринок функціонує як сполучені судини. Оскільки споживачі в різних країнах часто використовують різні види жирів одночасно, котирування на пальмову, ріпакову чи соєву олії прямо корелюють із ціною українського соняшнику. Через обмежену пропозицію сподіватися на здешевлення продукту найближчим часом не варто.
Ситуацію загострює цинічна стратегія агресора. Росія, використовуючи ресурси вкрадених українських земель, нарощує власний експорт. Раніше ворог постачав на світові ринки втричі менше продукції, ніж Україна, а тепер намагається зайняти наше місце, паралельно руйнуючи нашу критичну інфраструктуру. Це пряма спроба відрізати Київ від глобальної торгівлі, заробляючи на штучно створеному дефіциті та зростанні світових цін.
