Російські сили на півдні втратили понад 400 квадратних кілометрів територій. Такий приголомшливий результат весняно-літньої кампанії 2026 року змушує Кремль змінювати риторику. Володимир Путін активно використовує погрози ракетами «Сармат» для маскування поразок. Це виглядає як спроба зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією.
Темпи окупаційного просування демонструють стабільне падіння ще з жовтня минулого року. Головною причиною стали влучні українські атаки по логістичних вузлах загарбників. Втрати окупантів невпинно зростають. Це суттєво виснажує наступальний потенціал ворога.
«Позерство Путіна щодо МБР „Сармат“, ймовірно, має на меті відвернути увагу від погіршення результатів Росії на полі бою», — констатують військові аналітики.
Квітень став переломним моментом через негативне сальдо територіальних здобутків РФ. Росія вперше втратила більше землі, ніж змогла захопити під час штурмів. Система мобілізації також дала збій. Нові рекрути вже не встигають замінювати ліквідованих бійців.
ЗСУ змогли відбити частину Куп’янська та звільнити низку сіл на Запоріжжі. Українські підрозділи успішно повернули контроль над ключовими ділянками. Наступ триває. Ситуація для загарбників стає дедалі критичнішою на різних відрізках фронту.
«Українські сили змусили Росію обирати між захистом від контратак і перекиданням ресурсів на пріоритетні ділянки фронту. Вибір, який бентежить Путіна, чия теорія перемоги залежить від фасаду, ніби російські війська одночасно просуваються по всьому театру військових дій і близькі до руйнування українських ліній», — повідомляють у звіті.
Попри щоденний тиск окупантів, ініціатива переходить до рук оборонців. Українська армія майстерно утримує рубежі та проводить успішні локальні операції. Стратегія ворога провалюється. Ядерна риторика залишається останнім аргументом диктатора.
