Вадим Катеринич мав усі шанси стати типовим представником «золотої молоді» ХІХ століття, марнуючи спадкові статки на розваги. Натомість син поміщика з села Марківці обрав шлях творення, залишивши по собі архітектурний код, який досі визначає характер столичних вулиць.
Отримавши військово-інженерну освіту, Катеринич не обмежився службою. Його справжньою пристрастю стала архітектура. Попри коротке життя – він пішов у засвіти на 47-му році – майстер встиг подарувати Києву низку знакових об’єктів. Сьогодні його почерк можна впізнати у вишуканих лініях особняків на елітних вулицях міста:
- вулиця Липська, 2 (знаменитий маєток Івенсен);
- вулиця Трьохсвятительська, 13;
- вулиця Стрілецька, 15;
- вулиця Шовковична, 9.
Доля багатьох його творінь виявилася трагічною. Там, де колись стояв власний будинок архітектора на розі Інститутської, тепер височіє готель «Національний». Не пощадувала радянська влада і церкву Святої Марії Магдалини на Шулявці – унікальний храм, проєкт якого Катеринич розробив абсолютно безкоштовно, був знищений у 1935 році. Така ж доля спіткала й особняк Пухальського на Банковій.
Проте діяльність Вадима Петровича не обмежувалася лише естетикою. Як досвідчений інженер, він курував стратегічно важливі для міста та регіону проєкти. Під його технічним наглядом споруджували водозливну трубу під Хрещатиком, а на рідній Чернігівщині він проводив складну експертизу для будівництва дороги між Бобровицею та Козельцем.
Вадим Катеринич помер та був похований у Києві в 1892 році, назавжди залишившись у фундаменті міста, яке він так віддано розбудовував.
Спадщина цього шляхтича – це не просто цегла та розчин, а історія про те, як привілеї народження трансформуються у фахову відповідальність перед майбутніми поколіннями.
