Українське суспільство вкотре опинилося на порозі освітньої барикади. Поштовхом до палких суперечок став допис Юлії Борецької, яка назвала домашні завдання «архаїзмом», що перетворює вечори родин на суцільний стрес і знищує дитячу цікавість до науки.
Для дев’ятирічного Артема Лутченка з Чернігова ця проблема цілком реальна. Хлопець намагається поєднувати футбол, англійську та школу, проте левову частку дня «з’їдає» підручник. Тільки з репетитором він займається півтори години, а потім ще стільки ж витрачає на самостійну роботу вдома. Артем мріє про скасування завдань, аби мати час на відпочинок, проте його мати, Інна Лутченко, налаштована скептично.
«Я вважаю, що, мабуть, завдання потрібні, але, мабуть, у помірній кількості для дітей. Домашні завдання потрібні, щоб діти засвоювали матеріал, який опрацювали в школі», – пояснює вона.
Жінка згадує часи до впровадження системи НУШ, коли її старша донька буквально занепадала від виснаження, поєднуючи художню гімнастику з величезними обсягами уроків. Сьогодні ж десятикласниця сама розставляє пріоритети, фокусуючись на предметах для НМТ, хоча тренування до восьмої вечора та постійні тривоги залишають критично мало часу на навчання.
Що кажуть містяни
Думки жителів Чернігова розділилися кардинально. Одні вбачають у домашній роботі запобіжник проти неосвіченості, особливо в умовах війни, інші – вважають це тортурами для всієї родини.
- Катерина переконана, що через дистанційне навчання та довгі канікули рівень знань і так падає, тому скасовувати уроки не можна.
- Сергій Петрикей, чий пост у соцмережах зібрав сотні лайків, називає процес підготовки завдань «жахом і плачем», зазначаючи, що другокласники змушені сидіти над книжками до 23:00.
- Олег та Світлана наголошують на важливості знань, але визнають, що діти не мають часу на елементарний відпочинок.
- Марія, яка закінчила школу 10 років тому, вважає це питанням особистого вибору та мотивації кожної окремої дитини.
Політикум теж не стоїть осторонь. Народний депутат Сергій Гривко зауважує, що світ зараз трансформує освітні моделі, шукаючи способи краще розкрити потенціал дитини. На його думку, повне скасування домашньої роботи навряд чи можливе, але її можна було б зробити опціональною – за бажанням учня та батьків.
Нормативи та європейський досвід
Поки Польща з квітня 2024 року вже зробила крок назустріч дітям, скасувавши обов’язкову «домашку» для 1 – 3 класів, Україна тримається за чинні регламенти. Очільник управління освіти і науки Чернігівської ОДА Юрій Музика нагадує, що навантаження чітко обмежене законом:
- Початкова школа – не більше ніж 1 година на виконання завдань.
- 5 – 7 класи – до півтори години.
- 10 – 11 класи – максимум 2 години.
Музика підкреслює, що сучасні школи мають автономію, і вчитель має повне право взагалі не задавати нічого на дім. Проте в умовах війни, коли освітній процес і так постійно переривається, питання повної відмови від самостійної роботи залишається відкритим. Чи готові ми до такого експерименту, коли на кону стоїть якість знань майбутнього покоління? Відповідь на це поки що шукають у гарячих дискусіях між батьками, вчителями та чиновниками.
