Історія знає чимало прикладів, коли професійні розвідники змінювали стеки шифровок на перо письменника, але мало хто робив це так гучно, як Володимир Різун. Колишній кадровий військовий, відомий усьому світу під псевдонімом Віктор Суворов, зумів перетворити суху військову документалістику на справжній інтелектуальний вибух, що змусив переглянути канони Другої світової війни.
Шлях майбутнього ревізіоніста розпочався 20 квітня 1947 року на Далекому Сході. Родина кадрових військових згодом переїхала до Черкас, що фактично визначило долю хлопця. Військова кар’єра розвивалася стрімко:
- навчання у Калінінському суворовському училищі з 11 років;
- випуск із Київського вищого загальновійськового командного училища;
- командування танковим взводом на Прикарпатті.
Саме 1968 рік став для Різуна точкою відліку – його частина брала участь в окупації Чехословаччини. Ці події пізніше ляжуть в основу його дебютної праці «Визволитель». Потім була служба в розвідці, Військово-дипломатична академія та призначення до женевської резидентури ГРУ. Проте 10 червня 1978 року дипломатичне прикриття було скинуте: разом із дружиною та двома дітьми Володимир зник. Лише через сімнадцять днів швейцарська влада підтвердила, що радянський офіцер перебуває у Великій Британії, де попросив політичного притулку.
Справжній грім серед ясного неба пролунав у 1988 році з виходом «Криголама». Автор висунув сенсаційну тезу: Адольф Гітлер не був єдиним агресором, він лише на кілька тижнів випередив Сталіна, який готував власне вторгнення в Європу на липень 1941 року. Ця книга разом із сиквелом «День М» спричинила неймовірний ажіотаж у студентських бібліотеках, провокуючи запеклі наукові диспути між майбутніми істориками та їхніми викладачами.
«Сталінський СРСР планував атаку на Європу і всіляко роздмухував конфлікт, щоб розпалити загальноєвропейську війну, яка мала послабити держави для їхнього подальшого підкорення».
Протягом наступних десятиліть Суворов розвивав цю концепцію у працях «Очищення», «Остання республіка» та «Самогубство». Проте не меншу цікавість викликає його художня проза. Шпигунська трилогія про радянську розвідницю Еву Перон («Контроль», «Вибір», «Змієїд») та цикл «Хроніка великого десятиліття» про інтриги 50 – 60-х років розкривають залаштунки боротьби наддержав.
Окреме місце в серцях читачів посідає «Акваріум» – автобіографічний роман про жорстоку внутрішню кухню ГРУ. Книга настільки вразила публіку, що у 1996 році була екранізована спільними зусиллями України, Польщі та Німеччини. Цікаво, що зйомки проходили у Чернігові: роль кабінету очільника ГРУ «зіграв» кабінет голови Чернігівської облради, а в масовці знімалися місцеві актори та солдати гарнізону.
Сьогодні Віктор Суворов залишається у Великій Британії. Попри поважний вік, він не полишає публічного простору, з’являючись у телепередачах, та завершує роботу над новою книгою «Ідол на кургані».
Чи був його вибір у Женеві зрадою, чи актом морального спротиву системі? Відповідь на це кожен читач шукає сам, гортаючи сторінки його творів.
