Більшість молодих людей у двадцятирічному віці лише завершують навчання у закладах середньої освіти або опановують перші курси університетів. Хтось робить перші кроки у професії чи спорті, плекаючи амбітні плани на майбутнє. Проте історія уродженця села Оленівка, що на Ніжинщині, Олексія Плюща, демонструє зовсім інший темп життя – він наче намагався випередити час.
Вже у п’ятнадцять років юнак працював над перекладом епічного «Слова о полку Ігоревім» на українську мову. До свого двадцятиліття він створив повість «Великий в малім та малий у великім», написав драму «Смерть поета» та низку оповідань. Окрім власної творчості, Плющ активно популяризував світову класику, перекладаючи поезії Генріха Гейне. Свої роботи він часто підписував псевдонімами, серед яких О. Дафненко, Смутненко та О. Дафне – Гедеренко.
Життєвий шлях письменника був насичений не лише літературою, а й постійною працею. Олексій навчався у гімназії в Польщі, згодом став студентом Ніжинського історико-філологічного інституту. Щоб забезпечити собі проживання, він давав платні лекції, займався репетиторством та працював у місцевій «Просвіті». Попри колосальну зайнятість, його доробок поповнився двома романами, п’ятьма п’єсами та п’ятнадцятьма незавершеними текстами різних жанрів.
Фатальна подія сталася на наступний день після двадцятого дня народження митця – 26 травня 1907 року він вкоротив собі віку. Причини, що змусили талановитого автора застрелитися на самому старті творчого шляху, і досі залишаються загадкою для дослідників. Довгий час ім’я Олексія Плюща перебувало в забутті, і лише через дев’ять десятиліть після трагедії його твори почали повертатися до читача.
