Історія українського іконопису ХVІІІ століття приховує чимало маловідомих імен, серед яких постать Григорія Євстахійовича Голуба посідає особливе місце. Уродженець села Кролевець-Слобідка, що на Новгород-Сіверщині, він залишив по собі значний духовний та мистецький спадок, створивши 49 ікон на кипарисових дошках спеціально для Києво-Печерської Лаври.
Життєпис майстра сповнений білих плям: достеменно невідома навіть дата його народження, яку дослідники орієнтовно відносять до початку ХVІІІ сторіччя. Професійний шлях художника розпочався у Ніжині, де він опановував малярство, а з 1727 року доля пов’язала його з іконописною майстернею Києво-Печерської Лаври. Згодом професійні пошуки привели Григорія Голуба на Святу гору Афон, проте він повернувся на рідні землі.
Значний період життя митця минув на Запорозькій Січі. Саме там, серед козацтва, він продовжував працювати над замовленнями для головної православної святині Києва. Сьогодні фахівці закликають дослідників ХVІІІ століття та шанувальників сакрального мистецтва долучитися до пошуку нових фактів про життя талановитого земляка. Будь-яка інформація, надіслана на електронну адресу [email protected], допоможе доповнити біографію майстра на ресурсі «Чернігівщина туристична».
Єдиним точно зафіксованим моментом у біографії іконописця залишається день його відходу у вічність – 4 березня 1769 року. Григорій Голуб знайшов свій останній спочинок у Києві, де був похований, залишивши пам’ять про себе у витончених образах на кипарисі.
