Звична для багатьох лісова ягода може виявитися справжнім ботанічним раритетом. Попри те, що сезон суниць асоціюється з масовим цвітінням та щедрими плантаціями, один із видів цієї рослини на Чернігівщині офіційно визнано регіонально рідкісним. Мова йде про суницю мускусну, яку науковці також називають суницею високою. У народі ця рослина отримала десятки колоритних назв – від пазьомки стрімкої та полониці до земляники шпанської чи городньої.
Цей вид суттєво відрізняється від своїх садових родичів не лише статусом, а й витривалістю. Мускусна суниця демонструє неабияку стійкість до температурних коливань та природний імунітет до типових хвороб культивованих сортів. Хоча вона і поступається домашнім ягідникам за кількістю врожаю, її гастрономічні якості викликають захват у гурманів. Маленькі округлі або яйцевидні плоди мають неповторний аромат і смаковий букет, що поєднує нотки садової суниці, стиглої малини та ананаса. Цікаво, що дикі екземпляри зазвичай мають біле або рожеве забарвлення, тоді як окультурені форми вражають насиченими темно-бордовими та фіолетовими відтінками.
Природним середовищем проживання суниці високої є лісові масиви Центральної Європи. Проте її цінують не лише як дикорос: у невеликих масштабах цю культуру спеціально вирощують для професійного використання, зокрема на італійських фермах.
