Серед видатних діячів Київської Русі постать Мстислава Костянтина Володимировича посідає особливе місце. Син Володимира Великого, він жив на зламі X – XI століть, залишивши по собі пам’ять як про одного з найвпливовіших правителів своєї епохи.
Народжений у 80-х роках X сторіччя, князь мав два імені: світське – Мстислав та християнське – Костянтин. Його родина була величезною, адже він мав двадцять братів та сестер. Проте лише зі Святославом його поєднувало повнокровне споріднення по матері, тоді як інші були рідними тільки по батьковій лінії.
Цікаво, що відоме прізвисько «Хоробрий» не є прижиттєвим титулом. Його вигадали історики XIX століття, проаналізувавши давні літописи та некрологи. У цих записах Мстислав постає справжнім бойовим лідером, який особисто брав участь у битвах і виявляв надзвичайну повагу до свого війська. Сьогодні цю спадщину продовжує 66 окрема механізована бригада ЗСУ, яка гордо носить його ім’я.
Політичним тріумфом князя стало заснування Чернігівського князівства. Під його рукою держава розрослася до неймовірних масштабів: від річок Десна та Сейм до Азовського моря та Оки. Сам Чернігів у той період вважався одним із найбільших європейських мегаполісів. Літописці згадують близько сімдесяти міст, що підпорядковувалися князю, зокрема і Тмутаракань на Таманському півострові, де він правив до переїзду в Чернігів.
Архітектурною перлиною, що нагадує про Мстислава сьогодні, є Спасо – Преображенський собор. Князь розпочав будівництво цього величного храму, який вже майже тисячу років прикрашає Чернігів і є пам’яткою світового рівня.
Мстислав був людиною широкого світогляду та, ймовірно, володів чотирма мовами:
- слов’янською – від матері;
- скандинавською – через північне походження батька та побут київського двору;
- грецькою – через тесні контакти з візантійським населенням Тмутаракані;
- косозькою – через постійну взаємодію з племенами Кавказу.
Військова слава князя підкріплена легендарним поєдинком 1022 року. Тоді під час походу на косогів Мстислав зійшовся у двобої з їхнім лідером Редедею. Перемога руського князя змусила косогів визнати владу Києва.
Життя правителя обірвалося у 1036 році. Існує версія, що він фатально застудився під час полювання, проте деякі дослідники припускають, що причиною смерті могло стати поранення, отримане у битві проти війська Ашрафхана.
Вічний спокій князь знайшов у Чернігові. Його поховали у прибудові збудованого ним Спаського собору, від якої до наших днів дожив лише фундамент.
Дізнатися більше про добу Мстислава Хороброго та велич давнього Чернігова можна в Національному архітектурно – історичному заповіднику «Чернігів стародавній». Науковці закладу, зокрема заступник завідувача відділу «Антонієві печери» Олег Васюта, продовжують досліджувати цю героїчну сторінку нашої історії. Через дію воєнного стану адміністрація заповідника просить узгоджувати візити заздалегідь за номерами: (093) 036 – 98 – 21 або (098) 701 – 66 – 41.
