Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові залишається головним майданчиком для збереження генетичного коду нашої нації. На величезній території у 133 гектари серед трьохсот пам’яток дерев’яного зодчества особливе місце посідають експонати з Чернігівщини, деякі з яких не мають аналогів у всьому світі.
Експозиція «Полісся» є однією з найбільш насичених у музеї. Вона охоплює величезний ареал від Волині до Сумщини, проте саме чернігівські об’єкти з-поміж 45 представлених там споруд викликають найбільший інтерес дослідників. Тут зберігається справжній технологічний релікт — крупорушка-тупчак із села Архипівка, що на Семенівщині.
Ця будівля площею 146 квадратних метрів — єдина подібна споруда, що вціліла в Україні. Її унікальність полягає у системі приводу: величезне колесо діаметром 8 метрів оберталося під вагою двох коней. Тварини просто переступали з ноги на ногу, змушуючи складний механізм із валів та «пальців» переробляти гречку на крупу. Останнім власником цього інженерного дива був Микола Смілин, але ім’я майстра, який створив систему, що працювала без погонича, історія не зберегла.
Не менш вражаючою є доля Миколаївської церкви із села Городище, яку перевезли до музею у 2016 році. Храм 1763 року побудови прибув до Києва у критичному стані: без бань, підлоги та покрівлі. Під час реставрації, яка повернула пам’ятці велич, стіни «заговорили» — дослідники знайшли всередині поминальну записку кінця XIX століття та дві дошки від козака Арфима Ситого, залишені ще у 1888 році.
Окремої уваги заслуговує житлова архітектура регіону. Хата з Мамекиного — справжня «мандрівниця». Побудована наприкінці XIX століття, вона змінювала місце розташування тричі, поки не зупинилася в Пирогові. Її інтер’єр — це застиглий час:
- масивний сосновий зруб, помащений рудою глиною;
- автентичний посуд із Верби та Осьмаків із колоритними назвами: «золільник», «борщівник», «махотка»;
- сіни з лози, що захищали оселю від поліських заметів;
- традиційні сорочки, шиті «біллю», та ткані рушники на іконах.
Завершує чернігівську палітру дерев’яний вітряк із села Лісове Ніжинського району, який став частиною окремої експозиції млинів. Кожна з цих споруд — від велетенського тупчака до маленького горщика-махотки — розповідає історію незламності та майстерності мешканців Сіверського краю.
Наразі музей працює в умовах воєнного стану, тому перед візитом варто уточнити актуальний графік роботи за телефоном: +38 (098) 913 80 07.
