Чернігів втрачає своє обличчя через вогонь та байдужість. 26 січня в місті спалахнула одна з найяскравіших дерев’яних будівель минулого сторіччя – колишній будинок купця Тарасевича.
Замість витончених ліній ампіру та унікальних веж замкового типу мешканці побачили справжній смолоскип. Пожежа, що охопила бокову квартиру, змусила людей вибігати на вулицю в паніці. Рятувальники, які прибули на місце події у складі 19 вогнеборців та 6 одиниць техніки, зуміли приборкати полум’я, проте стан споруди викликає серйозні побоювання у фахівців.
Хронологія займання та свідчення очевидців
Мешканці будинку, який вже давно розділений на окремі квартири, стверджують: трагедія була лише питанням часу. Головною причиною вони називають критичний стан електромережі. Дмитро Прошко, чия оселя постраждала від задимлення, згадує, що перед пожежею в домі тривалий час спостерігалися сильні перепади напруги. Його сусідка Валентина діяла рішуче, намагаючись врятувати будівлю:
“Я бачу, що з лічильника йде дим, і я швиденько вимикаю лічильник. Тумблер відрубаю повністю всю електрику, всього дому. Вибігаю на вулицю, а бокова квартира – повністю стоїть факел, вона вже горіла”.
За словами жінки, вогонь миттєво охопив першу квартиру. Вона також припускає, що епіцентром могла стати електрична будка на другому поверсі. Офіційні причини інциденту наразі встановлюють фахівці ДСНС. Речниця управління Ніна Луценко підтвердила, що, на щастя, обійшлося без жертв та постраждалих.
Блиск та злидні чернігівського ампіру
Будинок Тарасевича – це не просто житлова площа, а унікальний для Чернігова зразок архітектури початку XX століття. Колись цей маєток належав заможному торговцю сіллю та сільгосппродукцією. Його особливості вражають навіть сьогодні:
- складний асиметричний план будівлі;
- дві автентичні вежі, що нагадують замкову архітектуру;
- поєднання кількох стилістичних напрямків в одному фасаді.
Засновник проєкту “Дерев’яне мереживо Чернігова” Станіслав Іващенко наголошує, що будинок роками знищувався не лише часом, а й сучасним “покращенням” – хаотичними добудовами та утепленням, які спотворювали його первісний вигляд.
Найбільший парадокс ситуації полягає в тому, що цей шедевр офіційно не має статусу пам’ятки. Історик Володимир Пилипенко пояснює це бюрократичними перепонами минулого. Ще у 1975 році робилися спроби внести дерев’яну забудову міста до захисних списків, проте тодішня влада свідомо ігнорувала ці ініціативи, готуючи райони під знесення та нову забудову.
Сьогодні будинок Тарасевича залишається символом крихкості історії, яка без належного догляду та юридичного захисту може перетворитися на попіл за лічені хвилини.
