На мікрорайоні Ремзавод з’явилася особлива локація, де метал береже імена тих, хто ще не повернувся з пекла війни. 14 лютого тут відкрили “Дерево надії” – символічну інсталяцію, на гілках якої рідні залишатимуть жетони із прізвищами полонених та зниклих безвісти захисників.
Цей проєкт став можливим завдяки благодійному фонду “Збережи Чернігів”. Як пояснює очільниця організації Неля Василенко, дерево уособлює незламну віру в те, що кожен воїн зрештою знайде шлях додому. Наразі майстри виготовили перші 30 жетонів, проте запитів від родин набагато більше, тож робота триватиме й надалі. Ідея створити такий простір з’явилася після спілкування з тими, хто пройшов через ворожі катівні.
Одним із натхненників став чернігівець Юрій Гусак – чоловік, який провів у полоні неймовірні 1171 день. Він переконаний: саме усвідомлення того, що вдома борються за твою свободу, дає сили вижити там, де це здається неможливим.
“Він точно знав, що на нього чекає мама, його шукає сестра. Саме це допомогло йому повернутися”, – переповідає слова колишнього бранця Неля Василенко.
Сам Юрій згадує, що в неволі перебував у повному інформаційному вакуумі. Коли відбувся обмін, найбільшим страхом було не побачити близьких. Проте сталося справжнє диво – у рідному місті його зустрів давній друг, бойовий офіцер Дмитро, за життя якого Юрій молився щодня.
Поруч із деревом стоять жінки, чия невідомість триває роками. Єлизавета Шевченко шукає батька, Анатолія, якого росіяни вивезли на БМП із села Ягідне ще на початку березня 2022 року. Односельці бачили його із зав’язаними очима, але офіційних підтверджень полону досі немає. Оскільки він цивільний, його прізвище не фігурує в жодних списках, що лише посилює біль невизначеності.
Схожу історію розповідає і Катерина Алєксєєва. Її чоловік, Олексій Савенко з 95-ї бригади, зник під час виконання бойового завдання на Сумщині влітку 2025 року. Останній раз він виходив на зв’язок 7 липня, а вже за п’ять днів родина отримала сповіщення від ТЦК. На сьогодні про долю десантника невідомо нічого.
Церемонія відкриття завершилася спільною молитвою та покладанням квітів до Меморіалу пам’яті Героїв Небесної Сотні. Для присутніх це дерево – не просто арт-об’єкт, а обіцянка: жетони знімуть лише тоді, коли їхні власники особисто прийдуть на цю площу.
