Життєвий шлях уродженця Івангорода на Прилуччині нагадує пригодницький роман. Кость Гіммельрайх належав до роду німецьких колоністів із Чернігівщини. До війни він був науковцем-гідробіологом і готував дисертацію про малі річки. Проте нацистське вторгнення 1941 року змусило його змінити мікроскоп на зброю. Під час оборони Києва він виконував обов’язки заступника командира полку. Коли 19 вересня столиця впала, вчений опинився у ворожому полоні. Йому пощастило. Окупанти не дізналися про його високу посаду в радянському війську. Етнічне походження допомогло Гіммельрайху вийти на волю.
Колишній полонений обрав шлях боротьби в антинімецькому підпіллі Києва. Вже 1943 року він перебрався до Галичини заради партизанського спротиву. Там боєць із псевдо «Кий» очолив відділ особливого призначення УПА «Схід». Після капітуляції Німеччини він опинився в західній зоні окупації. Кость приєднався до партії Івана Багряного. Це була українська соціал-демократична платформа. Вона відстоювала соціальну справедливість. Гіммельрайх вірив у відродження України. Його підпільна діяльність стала легендою.
Нова сторінка біографії почалася в Австралії. Там ветеран заснував газету «Українець в Австралії» та став активним громадським діячем. Він входив до антикомуністичного Легіону імені Симона Петлюри. Письменник готував збірки поезій, але більшість рукописів знищив вогонь. Велика пожежа в будинку стала трагедією. Останні два десятиліття чоловік боровся з наслідками важкого інсульту. Серце полковника УПА зупинилося 1991 року. Він спочиває в Мельбурні. Світ пам’ятає вченого.
